Національний гірничий університет — відповідність Часу

Історія створення кафедри фізики

Свій початок кафедра фізики бере з невеликої лабораторії у складі кафедри електротехніки Катеринославського Вищого гірничого училища. У 1899р. з Петербурзького політехнічного інституту був запрошений на роботу в КВГУ Семен Миколайович Усатий (1875-1941), який був призначений виконуючим обов’язки професора фізики. В училищі він працював у 1900-1902рр.. Семен Миколайович організував лабораторію фізики та електротехніки, розробив та видав конспекти лекцій з фізики та термодинаміки. Конспекти його лекцій дбайливо зберігаються у бібліотеці інституту. Він був не тільки чудовим лектором, але й добре розумів молодь, умів пробуджувати у неї інтерес до наукових досліджень. Пізніше, працюючи у Сімферопольському університеті, він відкрив для науки І.В.Курчатова – відомого фізика, організатора вітчизняної атомної науки.

Building.png

На світлині зображений корпус № 2 у 1905 році, вид з боку теперішнього корп. № 7. На другому поверсі цього корпусу традиційно розміщується кафедра фізики. Після закінчення Другої світової війни у 1945 р. в корпусі №2 був надбудований третій поверх.


У самостійний підрозділ кафедра фізики виділилась у 1903 році. У 1903-1918рр. кафедрою керував Костянтин Іванович Котєлов. У 1907р. склад кафедри був таким: завідувач - професор, два асистенти, механік та служитель. Викладачі кафедри читали такі курси лекцій: закони збереження енергії, теплота, електричний струм, оптика, оптика кристалів, а також проводили заняття з фізичного практикуму (на 1-му курсі – вісім робіт з механіки, теплоти та світла, на 2-му курсі – п'ять робіт з електрики).

Незважаючи на те, що кафедра зазнавала у той час труднощі з обладнанням лабораторій необхідними приладами, методичною та учбовою літературою (в учбовому процесі використовувалось 329 приладів, 73 інструмента, 163 книги), співробітники кафедри не тільки забезпечували учбовий процес, але й займались науковою роботою, підтримуючи наукові зв'язки із закордонними вченими. Так, через проф. К.І.Котєлова видатний фізик, засновник вчення про радиоактивність Марія Склодовська-Кюрі передала у подарунок КВГУ препарат броміду радію. Цей унікальний препарат, переживши евакуацію під час другої світової війни, зберігався на кафедрі аж до теперішніх часів.

Вчені кафедри досліджували іонізацію газів під дією космічного випромінювання. У 1911-1912рр. колектив кафедри проводив метеорологічні спостереження за іонізацією повітря у зв'язку з повним сонячним затемненням та проходженням комети Морхауза. У цих спостереженнях брали участь студенти Л.Д.Шевяков (згодом академік) і К.А.Скринніков (пізніше співробітник кафедри фізики, який півстоліття віддав справі навчання багатьох поколінь гірничих інженерів; він особливо зарекомендував себе як лекційний демонстратор високої кваліфікації).

У 1918-1923рр. кафедрою завідував проф. Георгій Євгенович Євреїнов. Дещо розширився склад кафедри. Лекції читали викладачі Н.Н.Малов, Г.Ф.Буров, М.К.Рудницький, Є.М.Скублевський. Після громадянської війни кафедра зазнавала значні труднощі у матеріально-технічному забезпеченні. Частина приладів, які були придбані у роки становлення кафедри, вийшли з ладу, бібліотека не поповнювалась, журнали не виписувались, кошти на утримання фізичного кабінету не відпускались. Після перетворення училища в гірничий інститут значно більше було зроблено по оснащенню фізичного кабінету і лабораторій кафедри.

У 1923р. кафедру очолив Андрій Едуардович Малиновський, який незмінно керував нею до 1937р. Син сільського лікаря, він блискуче закінчив фізико-математичний факультет Київського університету, одержавши диплом І-го ступеню. Ще студентом А.Е.Малиновський проходив стажування у видатних наукових центрах Германії у всесвітньо відомих вчених: в лабораторії В.Рентгена в університеті Мюнхена, на кафедрі теоретичної фізики А.Зоммерфельда того ж університету. Згодом, працюючи у лабораторії Ф.Пашена (Тюбінгенський університет), спеціаліста в галузі атомної спектроскопії та квантової теорії випромінювання, а потім у Франції у проф. П.Ланжевена, А.Е.Малиновський став відомим спеціалістом в галузі електронної теорії. Він не міг не привернути уваги Л.В.Пісаржевського, видатного фізико-хіміка засновника кафедри електронної хімії у гірничому інституті, який і запросив його на роботу.

Все подальше життя А.Е.Малиновського після 1923р. було пов’язано з ДГІ. У 20-і роки він переніс центр своїх досліджень на експериментальне вивчення процесів горіння та вибухів і на питання, зв’язані з підтвердженням електронної теорії елекропровідності металів. Він довів неспроможність класичної теорії розрахунку взаємодії електронів та позитивних іонів в металах, надав своє пояснення цій взаємодії, уточнив теорію дослідів Стюарта і Толмена з визначення питомого заряду електрона. Матеріали циклу робіт з електронної теорії провідності металів лягли в основу захищеної А.Е.Малиновським при Всеукраїнській академії наук у 1928р. докторської дисертації на тему "До питання про кількість руху електронів провідності".

У 1924р. А.Е.Малиновський відкрив ефект впливу електричного поля на процеси горіння, який був підтверджений вченими Великої Британії, США і Германії. Однак відсутність необхідного устаткування та недостатня кількість кваліфікованих фізиків з ДГІ примусила його у 1923-1928рр. більше займатися підготовкою наукових кадрів і поновленням матеріальної бази кафедри.

Співробітники кафедри інтенсивно використовували фізичний кабінет не тільки для проведення занять, але й для сумісних зі студентами наукових робіт. У 1923р. був організований студентський дослідницький гурток, члени якого самостійно вирішували деякі наукові питання в галузі електромагнітних хвиль. Існуючих лабораторій стало недостатньо, і А.Е.Малиновський поставив питання про розширення кафедральних приміщень. Додаткова площа та зміцнення матеріально-технічної бази кафедри дозволили вченим зайнятися дослідженням термоелектричного ефекту у вибуховій хвилі, а також розглянути деякі особливості бездротової телеграфії.

У цей період слід особливо відзначити плідну наукову роботу В.І.Данилова та Ф.А.Лаврова, які деякий час працювали викладачами кафедри. Потім В.І.Данилов працював у Дніпропетровському фізико-технічному інституті і за роботи в галузі рентгенографії рідин та теорії кристалізації йому була присуджена Державна премія СРСР, а у 1951р. він був обраний академіком АН України. Ф.А.Лавров, у подальшому доктор фіз.-мат. наук, продовжував наукову роботу у Ленінградському інституті хімічної фізики АН СРСР.

У 1937-1941рр. кафедрою завідував доц. Костянтин Омелянович Єгоров, фізик, який закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти у 1929р., кандидат технічних наук, доцент (1936р.), працював в інституті у 1930-1941рр. На жаль, документи, які висвітлювали би діяльність кафедри у той час, а також у роки другої світової війни, відсутні.

У 1944-1953рр. кафедру очолював Борис Іванович Наугольніков, фізик, який закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти у 1929р., кандидат фізико-математичних наук (1937), доцент (1939), працював в інституті у 1930-1941 і 1943-1953рр.; у 1953р. перейшов на роботу в ДХТІ.

У 195З-1960рр. кафедрою керував Кирило Тимофійович Ткаченко (1904-1992), фізик, закінчивший Дніпропетровський інститут народної освіти у 1928р., кандидат фізико-математичних наук, доцент (1947), в інституті працював у 1946-1970рр. Аспірант професора А.Е.Малиновського, природжений педагог та грамотний фізик, він виходив з того, що фізика за своїм характером є наукою експериментальною. Тому так багато уваги К.Т.Ткаченко приділяв оснащенню кафедри демонстраційними дослідами.

Створений у ті роки руками учбових майстрів К.А.Скриннікова, П.М.Дегтяра, М.О.Ігнатовича, І.Я.Кащеєва, В.Є.Корещука унікальний кабінет лекційних демонстрацій і до теперишнього часу є одним з кращих серед технічних вузів України. На базі кафедри фізики ДГІ стали навчатися навіть студенти фізико-математичного факультету університету, не один рік підвищували свою кваліфікацію вчителі фізики області, слухали лекції школярі фізичних класів.

Головним завданням колективу у післявоєнний період було відновлення зруйнованої війною матеріальної бази кафедри та її розвиток для забезпечення нормального ходу учбового процесу. У розв’язанні цього завдання важливий внесок зробило покоління фронтовиків, які пройшли сувору школу світової війни, К.Т.Ткаченко, В.І.Твердохлєбов, В.Д.Безверхий, М.Є.Третенко, К.М.Волошененко, В.0.Кирилов, Б.Л.Тіман. У відновленні лабораторного устаткування велика заслуга належить учбовим майстрам М.О.Ігнатовичу та П.М.Дегтярю. М.О.Ігнатович, наприклад, виготовляв найтонші нитки підвісу для балістичних гальванометрів, П.М.Дегтярь міг створити, відремонтувати та налагодити будь-який фізичний прилад. Поступово відновлювалось обладнання лабораторій, налагоджувався учбовий процес. У той самий час розвивалась науково-дослідна робота, з матеріалів якої захистили кандидатські дисертації Б.Л.Тіман і В.І.Твердохлєбов.

У 1960-1991рр. кафедрою завідував Василь Ігнатович Твердохлєбов (1920-1991), фізик-спектроскопист, який закінчив Дніпропетровський державний університет у 1949р., доктор фізико-математичних наук (1969), професор (1971), працював в ДГІ в 1950-1991рр. Його трудова діяльність була пов’язана з кафедрою фізики ДГІ, де він почав працювати після закінчення університету. Працюючи асистентом, В.І.Твердохлєбов займався науковими дослідженнями під керівництвом одного з учнів А.Е.Малиновського, професора кафедри оптики держуніверситету В.С.Россіхіна. У традиціях кафедри фізики найстарішого вузу України було викладання курсу фізики на високому науково-методичному рівні.

Професор В.І.Твердохлєбов продовжував ці традиції, націлював співробітників на пошук більш ефективних шляхів викладання курсу, на ретельний відбір матеріалу, чіткість у викладенні, на контакти з загальноінженерними та спеціальними кафедрами. Курс фізики, що читався студентам-гірникам, неперервно оновлювався, приводився у відповідність з потребами підсилення фундаментальної підготовки спеціалістів. Під керівництвом В.І.Твердохлєбова кафедра була обладнана багатьма сучасними фізичними приладами, учбові лабораторії поповнювалися устаткуванням. Лекційна аудиторія кафедри набула сучасного вигляду.

Багато уваги приділяв В.І.Твердохлєбов вихованню студентства, сам неодноразово виїздив на чолі студентських груп на сільгоспроботи.

Однією з заслуг В.І.Твердохлєбова було створення на кафедрі сильного колективу викладачів. У 60-і роки значно збільшилась кількість викладачів кафедри, що було пов’язано із зростанням контингенту студентів. Курс фізики почали викладати для багатьох студентів заочників, вечірників та слухачів т. з. загальнотехнічного факультету. Деякий час кафедрою викладалася дисципліна “Застосування атомної енергії у народному господарстві”.

У період 1960-1980рр. через кафедру пройшла ціла плеяда висококваліфікованих викладачів. Випускники інституту з вдячністю згадують лекції ст. викладача О.В.Куриленка (1930-1994), який працював в інституті в період 1954-1992рр.. Це був талановитий викладач, енциклопедично освічена людина. Молоді співробітники звертались до О.В.Куриленка, який охоче допомагав вирішити фізичну проблему будь-якої складності. Він користувався великою повагою серед співробітників і студентів. Студенти поважали О.В.Куриленка зо особливу людяність з його боку у ставленні до них.

Лекції доцента О.М.Галеміної (потім професора, зав. кафедрою держуніверситету) з увагою слухали студенти гірничого факультету.

Доцент В.Д.Безверхий (1919-1982) працював в ДГІ з 1954р. У період 1964-1966рр. він викладав фізику в Політехнічному університеті Пном-Пеня (Камбоджа), був нагороджений камбоджийським орденом.

Ст. викладач М.Є.Третенко запам’ятався багатьом випускникам своєю вимогливістю, ретельністю та виключною порядністю.

Студенти-виробничники добре розуміли лекції ст. викладача В.О.Кирилова, доц. В.Г.Бобиля.

Асистент І.О.Журавльов згодом стає доцентом кафедри геофізичних методів розвідки ДГІ, асистент Н.М.Долиніна – доцентом держуніверситету, асистент М.М.Чиркін – доцентом, зав кафедрою фізики Хмельницького інституту побутового обслуговування, асистент О.А.Рязанцев – доцентом, зав. кафедрою фізики Дніпродзержинського індустріального інституту, асистент С.П.Поляков – професором, зав. кафедрою фізики Черкаського технологічного інституту, доцент В.В.Попов – доктором технічних наук, директором геологічного центру інформаційних технологій, Ростов на Дону.

Близько 40 років працював на посаді асистента К.М.Волошененко. Як ніхто інший він знав усі тонкощі фізичного практикуму, у нього роботи йшли бездоганно. К.М.Волошененко мав хист дослідника, створив декілька робіт, які і зараз виконують студенти. Плідно працювали асистенти К.М.Волошиненко, М.І.Погреб, Ю.Г.Свинухов, О.Г.Берзін, В.В.Шибка, С.С.Ключний, А.Г.Рожкова, Ф.Ф.Юрченко, а асистенти В.В.Шумріков, О.М.Кузнєцов, О.І.Денисенко, М.Г.Патеюк, В.Б.Однороженко згодом захистили кандидатські дисертації.

Без перебільшення можна сказати, що кафедра фізики була своєрідною “кузнею кадрів” для вузів України.

У цей період відкрилась кафедра фізики при Червоноармійському філіалі ДГІ, а також кафедра фізики при Олександрійському загальнотехнічному факультеті ДГІ. У становленні цих кафедр значну роль відіграли А.Д.Сорокін, який захистив кандидатську дисертацію після аспірантури у ДГІ (науковий керівник проф. С.Г.Борисенко), і І.П.Гаркуша, який захистив кандидатську дисертацію після аспірантури при ЦНДІЧМ, Москва (науковий керівник проф. Б.Я.Любов).

З 1991р. кафедрою завідує Ігор Павлович Гаркуша, фізик-теоретик, який закінчив Дніпропетровський держуніверситет у 1959р., кандидат фізико-математичних наук (1965), доцент (1969), професор (1996), працює в інституті з жовтня 1962р..

У складі кафедри у 1997-1998 навчальному році працювали: професор І.П.Гаркуша (з 1962р.), доценти Л.І.Барташевська (з 1971р.), Л.М.Глушко (з 1963р.), А.С.Зайцев (з 1969р.), О.І.Лютий (з 1978р.), Л.Ф.Мостипан (з 1989р.), М.Ш.Певзнер (з 1962р.), Н.О.Якуніна (з 1974р.); ст. викладачі Л.А.Коваленко (з 1963р.), В.П.Курінний (з 1977р.), Н.М.Лопатіна (з 1971р.), О.І.Сабокар (з 1977р.), М.Д.Солопов (з 1971р.); асистенти Т.В.Боханченко (з 1978р.), Н.Л.Курнат (з 1985р.), В.М.Мандрикевич (з 1987р.). Л.П.Налбандян (з 1971р.), Є.О.Якунін (з 1993р.), асп. М.О.Журавльов (з 1995р.); завідуючі лабораторіями І.М.Капшук (з 1988р.), Н.Г.Янченко (з 1994р.); старші лаборанти Т.В.Кагаловська (з 1991р.), Н.Є.Літвінова (з 1993р.), В.І.Тригуб (з 1995р.), Л.В.Хлестун (з 1986р.), І.А.Шаповалова (з 1994р.), І.М.Штанько (з 1992р.); співробітники НДСу ст.н.с. М.К.Журавльов, інженери О.Ф.Політика, С.Н.Іванютін.

© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт